Штучний кровообіг (ШК) - тимчасове заміщення газообмінної функції легенів і насосної функції серця спеціальними пристроями на період, необхідний для виконання кардіохірургічної операції за допомогою серцево-легеневої машини - апарату штучного кровообігу (AШК).

Першу операцію за допомогою функціонуючого апарату штучного кровообігу виконав американський хірург Gibbon в 1953 році (закриття дефекту міжпередсердної перегородки у маленької дівчинки).

Подібні машини застосовуються і сьогодні. Підключення АШК до системи кровообігу проводиться за допомогою спеціального катетера, який через праве передсердя вводиться у верхню, нижню порожнисту вену. Через системи шлангів підключається до помпи (раніше насос, який крутиться, а зараз центрифугуючий насос), спочатку кров надходить в оксигенатор, який заміщає функцію легенів і збагачує венозну кров киснем (сьогодні мембранні оксигенатори). Від оксигенатора кров рухається до регулятора температури, який знижує температуру крові і потім через силіконову канюлю в Aorta ascendens і систему кровообігу пацієнта.

Через високу тромбогентність застосовуваних систем штучного кровообігу необхідно знижувати згортання крові пацієнта - гепарин (2-3 мг/кг ваги в/в), контроль факторів згортання під час і після операції. Недостатнє введення гепарину веде до утворення мікротромбів з небезпекою емболізації і «засмічення» оксигенатора, а також активації системи згортання. Передозування гепарину може призвести до післяопераційної кровотечі за рахунок порушення функції тромбоцитів. Контроль згортання проводиться на сьогоднішній день у багатьох центрах за допомогою ACT- тесту (activate coagulation time, норма: 80-100 сек., бажаний показник при операціях на судинах серця 400-600 сек.)